Індіанці з племені навахо називають це «місцем, де вода тече через камені», і ця назва дійсно відповідає істині. Представляємо вашій увазі одне з найкрасивіших місць на Землі – каньйон Антилопи.
Каньйон Антилопи на землі народу навахо – безперечно одна з самих дивних місць на землі для тих, у кого не вистачає грошей на політ у космос. Хоча, полетівши в космос, ви все одно не зможете відвідати інші планети, а тут ви ніби опиняєтесь в зовсім іншому світі. (Romain Guy)
Тут можна заглянути за кут і наткнутися на групу вулканів, які ніби виконують якийсь дивний ритуал. Це місце – одне з найбільш відвідуваних на землі. І не дивно чому. (Franco Caruzzo)
Це одна з тих красот світу, які можуть захопити вас в зовсім інший світ. Каньйон розділений на дві частини – Верхню і Нижню, і обидві вони відбулися в доісторичні часи. Не дивно, чому індіанці навахо так серйозно ставляться до цього місця. (Merlune)
Трохи фантазії, і ці стовпи світла можуть розповісти нам про те, як мати-природа підтримує еволюцію каньйонів. (Kay Gaensler)
Ці спіралі показують нам, як вода повільно, але вірно роз’їдає піщаник з плином часу. Чи може хоч одна створена руками людини річ похвалитися такою ж грацією і умиротворенням, як цей підземний каньйон? (brentbat)
Так як же утворився цей чудовий каньйон? Хоч це і неймовірно, але як раз-таки завдяки повені. (James Marvin Phelps)
Звичайно, в цьому «винні» та інші наземні процеси, але головний винуватець – дощова вода в сезон мусонів (хоча, звичайно, винуватцем її не можна назвати, адже вона створила таке дивовижне чудо природи). Над обома частинами каньйону Антилопи є великі басейни, де збирається дощова вода. (MeckiMac)
Коли це відбувається, вода під вагою спрямовується в каньйон. З плином тисячоліть вода повільно, але вірно проробляла коридори в цьому каньйоні – все глибше і крутіше. Гострі краї скель в результаті затупились і утворили хвилеподібні форми. (Steve Corey)
Так що це була не робота великих і могутніх духів навахо (напевно…), а проста, але не менш велика сила природних елементів. Повінь відбувається тут і донині. Тільки відносно недавно (в 2006 році) 36-годинне повінь змусила плем’я переміститися ближче до нижньої частини каньйону на цілих півроку, т. к. пісок від ерозії був скрізь. (James Marvin Phelps)
Природно, цей природний феномен приваблює фотографів, так і просто туристів. Однак зараз на відвідування цього місця потрібно отримати дозвіл, адже в 1997 році його оголосили племінним парком навахо. (Steve Corey)
Хоч це і не віриться, фотографувати тут досить важко – потрібен широкий діапазон витримки. А все тому, що світло відбивається від стін каньйону, немов м’ячик на столі для настільного тенісу. (Alessandro S Alba)
Верхня частина каньйону відома, як «місце, де вода тече через камені», а нижня – як «спіральні кам’яні арки». Перша частина – найбільш відвідувана, т. до. її вхід знаходиться на рівні землі. Тому туристам не потрібно нікуди підніматися, а відомі стовпи світла особливо красиві саме тут. (Brentbat)
Краще всього ці промені світла видно влітку, коли сонце в зеніті. З березня по жовтень у каньйоні можна відчути, ніби ви – на зйомках голлівудського фільму – можливо, чергової серії пригод Індіани Джонса. (StuntCrazy)
У нижньому каньйоні є сходи, щоб відвідувачі могли спуститися вниз. Але навіть з подібною допомогою туристам легше відвідувати верхню частину каньйону, яка розташована в декількох кілометрах від нижньої. (pfala)
Нерівна грунт під ногами скрізь, так що можна запросто розтягнутися на дні каньйону, хоча це мало кого зупиняє. (Wikimedia)
З-за небезпеки повеней туристам не відвідувати каньйон без супроводу досвідченого гіда. У 1997 році сталася трагедія – у повені загинули 11 туристів. (lurw)
Єдиним вижив тоді був гід, у якого був досвід подібних ситуацій. В результаті, було вирішено повністю прикрутити сходи, а нагорі каньйону навіть помістили мережі, щоб виловлювати ними людей з води. (Brentbat)
Так що, як і багато інших речей в природі, каньйон Антилопи може бути як красивим, так і смертельно небезпечним. (Brentbat)
Однак він залишається найбільшим прикладом неймовірної сили природи, що нагадує нам, що на землі є куди більші сили, ніж людина. (Minuk)
