Розповідає блогер з Уфи Дмитро Эйгенсон ака nehludoff: “В слонячому розпліднику в Пинавелле (Шрі-Ланка) весь селище годується навколо цих чотириногих мега-вихованців. Готелі приймають постояльців, кафе смажать страви, тук-тукери возять на “елефант райди”, де щасливі власники Хатхи, Джамбо та інших Курушів возять на їх широких спинах щасливі білі парочки. Але найбільш незвичайним мені здався ароматний бізнес на слонячому гної. Просто коли комусь прийшла в голову світла ідея робити з незліченних коров’ячих коржів… що б ви думали? Папір!!!”
“І папір ця, а також і численні з неї вироби тут відлітають на “ура”. Як гарячі пиріжки, вже вибачте мене за не витончене порівняння)”- каже Дмитро.
По-перше, весь слононавоз збирається з полів, його промивають і підсушують. Тепер він не пахне, його можна чіпати, але ми на всякий пожежний не стали.
Потім субстанція знову заливається водою, бродить – підігрівається, поки не дійде до потрібної консистенції. На всякий випадок, це відбувається за ґратами, оскільки властивості слонячого посліду до кінця не вивчені, і є побоювання, що там може зародитися нова небезпечна форма життя.
Потім у спеціальних ваннах це все відстоюється і мульчується. Якщо довго чіпати рукою субстрат на цьому етапі ростуть вуса.
Далі додають натуральні барвники. Тут взагалі немає нічого штучного, починаючи від раціону самих слонів і закінчуючи цінниками у крамниці при майстерні.
Все, тепер можна безбоязно чіпати і навіть писати на рідині. Папір майже готова, її пора сушити. Для цього її розливають у спеціальні форми і залишають на сонці.
Через пару днів майже готовий продукт дістають і пропускають через громіздкі ручні преси.
Вийшла цілком собі справжня папір. Правда дуже рельєфна і фактурна. Вкраплення, мабуть, це залишки сніданку слона-виробника.
Тепер треба з цього паперу зробити продукт, який сподобається туристам. В основному, це, звичайно, блокноти, конверти та альбоми.
Але окрім цього “какаш-папір відмінно підходить для пап’є-маше. Виходять досить витончені і дуже міцні штучки. Наприклад, ось такий слоненя.
Або навіть ось такий слонище, теж повністю зроблені з какаш-паперу)
Коротше, мораль така: можна і з лайна зробити цукерку, якщо не позіхати і дивитися під ноги!
